Одна з найдивовижніших знахідок: дослідники виявили набатейський храм поблизу узбережжя Неаполя.
Біля італійського узбережжя археологи зробили неочікуване відкриття: дослідники знайшли залишки набатейського храму, якому понад 2 тисячі років. Ця знахідка, за словами вчених, є свідченням широкої торгової мережі набатейців.
Нещодавно археологи виявили стародавні вівтарі та мармурові плити з написами, занурені під воду вздовж італійського узбережжя поблизу Неаполя. Вважається, що ці залишки є частиною 2000-річного храму, збудованого вихідцями з Набатеї, стародавнього царства на Аравійському півострові, пише Live Science.
У Фокус.Технології відтепер працює власний Telegram-канал! Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найновіших та найцікавіших новин з наукової сфери!
Дослідники вважають, що згодом храм навмисно засипали бетоном і уламками кераміки, можливо, через те, що іноземні торговці залишили цю місцевість. Мікеле Стефаніле, провідний автор дослідження та морський археолог з Південної вищої школи (Scuola Superiore Meridionale) в Неаполі, поділився своїм здивуванням від цього відкриття, назвавши його однією з найнеочікуваніших знахідок у своїй професійній кар'єрі.
Локація знахідки розташована на узбережжі Поццуолі, що є частиною вулканічного району Кампі-Флегрей, приблизно за 16 км від Неаполя. В епоху Стародавнього Риму це місто було відоме як Путеолі і виконувало роль основного порту, наповненого кораблями, які транспортували товари з усіх куточків Римської імперії.
Вулканічна діяльність протягом століть змінила берегову лінію, зберігши приблизно 2 км будівель римської епохи, пов'язаних із цим колись великим портовим районом. Підводні артефакти, знайдені ще у XVIII столітті, вказували на наявність підводного храму, хоча його точне місцезнаходження досі залишалося невідомим.
Під час дослідження дна океану вчені натрапили на дві підводні кімнати, оформлені в римському стилі, площею приблизно 10 на 5 метрів. У цих приміщеннях було знайдено два вівтарі з білого мармуру, кожен з яких містив заглиблення, ймовірно призначені для священних каменів.
Крім того, в обох кімнатах вдалося знайти мармурові плити з латинським написом Dusari sacrum ("присвячений Душарі"), що вказує на присвяту Душарі, центральному божеству в набатейській релігії.
Стефаніле підкреслив, що ця архітектурна структура є синтезом римських стилів та релігійних мотивів набатеїв. Набатейське царство, яке простягалося з північної Аравії до східного Середземномор'я, процвітало в період між IV і II століттями до нашої ери, контролюючи торгівельні шляхи, що забезпечували постачання розкішних товарів, таких як пахощі, золото та слонова кістка. До завершення першого століття нашої ери, це королівство накопичило значні ресурси, що відобразилося у розкоші його столиці, Петри.
Історики та археологи не здивовані виявленню набатейців у Путеолі. Стівен Так, римський історик з Університету Майамі, підкреслює, що це портове місто посідало друге місце за розмірами в римській Італії та було важливим центром для торгових операцій. Лоран Тольбек, археолог із Вільного університету Брюсселя, зазначає, що включення набатейців у римське суспільство, особливо після того, як Римська імперія анексувала Набатею у 106 році н.е., суттєво вплинуло на їх релігійні практики на територіях, що належали Риму.
Навмисне замурування храму у ІІ ст. н. е. може свідчити про значну зміну статусу набатейської громади в Путеолі. Після римської анексії набатейці втратили контроль над ключовими торгівельними шляхами, що призвело до занепаду їхнього впливу і, можливо, спонукало до їхнього відходу з гавані.
Раніше видання Фокус повідомляло про експеримент, який підтвердив результати досліджень волонтерів у Норвегії.
Ми також розглянули іранські артефакти, які виявилися вражаючими підробками.
