"Створено у Львові": відновлення місцевих промисловостей після того, як Україна здобула незалежність - Львівська Пошта Суспільство %
Після розвалу Радянського Союзу багато великих львівських виробництв не пережили переходу з планової економіки на ринкову і опинилися в глибокій фінансовій кризі. Далеко не всім вдалося з неї вийти і знайти своє місце на ринку. Верстати на великих заводах зупинилися, величезні цехи поросли травою...
Однак завершення одного етапу завжди є початком чогось нового. Таку ж долю пережила й промисловість Львова. У цьому матеріалі "Львівська Пошта" продовжить викладати історію місцевих заводів, а також розповість про підприємства, що з'явилися у Львові та на Львівщині після здобуття незалежності.
"Фермент"
Львівський завод "Фермент" був заснований у 1994 році. Його поява пов'язана з розпадом Радянського Союзу та переходом України до ринкової економіки. На той час підприємство зосередилося на виробництві хлібопекарських дріжджів, що стало основою його подальшого розвитку.
Завод поступово модернізував виробничі потужності, інтегруючи нові технології та відповідаючи на виклики сучасного ринку.
Головним видом продукції цього заводу є пресовані, сухі та рідкі дріжджі, які знаходять своє застосування в хлібопекарстві та кондитерських виробах. Згодом компанія розширила свій асортимент, включивши до нього біопрепарати для різних секторів, таких як корми для тварин та біоетанол.
Сьогодні "Фермент" є одним із найбільших виробників дріжджів у Східній Європі, його продукцію експортують у більш ніж 20 країн.
"Фудзікура"
У квітні 2016 року у Львові розпочала свою діяльність ТОВ "Фуджікура Аутомотів Україна - Львів", що є дочірньою компанією японського концерну Fujikura. Основним напрямком роботи підприємства є виготовлення автомобільних кабельних систем.
Головною продукцією підприємства є системи кабельних та провідникових рішень для автомобільної індустрії, зокрема для таких відомих брендів, як Volkswagen.
На підприємстві працює понад три тисячі осіб. Воно стало ключовим роботодавцем у даному регіоні, надаючи робочі місця більше ніж 3000 співробітникам. Компанія активно співпрацює з місцевими навчальними закладами для підготовки висококваліфікованих кадрів і пропонує своїм працівникам можливості для професійного зростання.
"Фудзікура" спрямована не лише на виробничі цілі, а й активно підтримує місцеву громаду, створюючи комфортні умови праці та забезпечуючи соціальні програми для працівників. Це підтверджує стратегічний підхід компанії до довгострокової співпраці та інвестицій в Україну.
Оскільки в останні десятиліття більшість підприємств було створено поза Львовом, ми продовжимо наш огляд найвідоміших виробництв Львівської області, які з'явилися в період незалежності України.
Компанії Львівської області: "Йоха-Україна"
Завод "Йоха-Україна" розпочав свою діяльність у 2004 році в Яворівському районі як частина данської компанії Joha Group, яка славиться на міжнародному рівні своїми виробами з високоякісної білизни та трикотажу.
З моменту заснування, завод увійшов до глобальної мережі виробництва одягу, зосередившись на текстильних виробах, орієнтованих на європейський ринок.
Головним напрямком діяльності заводу є виробництво термобілизни та функціонального одягу. Компанія пропонує широкий асортимент товарів, включаючи спортивний одяг і лижні костюми.
"Ворота"
Завод "Ворота" - українське підприємство, яке спеціалізується на виробництві внутрішніх дверей. Діяльність підприємства почалася в 2002 році у селі Рясне-Руське, що біля Львова.
Зараз підприємство випускає вироби для житлових і бізнес-приміщень. У їхньому асортименті можна знайти міжкімнатні двері в різноманітних стилях та конструктивних рішеннях, що відповідають різним уподобанням і фінансовим можливостям.
Компанія також активно займається експортом: у 2009 році вона розпочала постачання своєї продукції до Литви, Польщі та Вірменії, а вже у 2013 році розширила свій ринок, включивши США, Хорватію, Латвію, Румунію, Естонію, Азербайджан, Таджикистан, Болгарію та Молдову.
Сьогодні компанія експортує внутрішні двері до 15 країн по всьому світу.
"КормТек"
"КормТек" - одна з найвідоміших компаній на Львівщині, яка спеціалізується на виробництві кормів для домашніх тварин. Підприємство, засноване в 2003 році, розташоване в селі Прилбичі Яворівського району.
Компанія спеціалізується на виробництві сухих і вологих кормів під своїми брендами - Optimeal, Club 4 Paws та Miau. Асортимент включає продукцію як для собак, так і для котів.
Підприємство зазнало розширення та почало постачати свою продукцію в більш ніж 40 країн, включаючи Європейський континент, Азію та Сполучені Штати. У 2011 році компанія здійснила інвестиції в модернізацію виробничих потужностей та запустила новий завод, спеціалізуючись на виготовленні вологих кормів.
Сьогодні "КормТек" є одним із лідерів у галузі виробництва кормів в Україні. Компанія також співпрацює з ветеринарами та експертами з харчування. Окрім того, "КормТек" підтримує притулки для тварин і запроваджує освітні програми, які популяризують відповідальне ставлення до домашніх улюбленців.
Список компаній, що функціонують на території Львівщини та у Львові, є неповним. Виробництва, які згадані в даному матеріалі, відображають лише загальні напрямки розвитку промислового сектора в цьому регіоні.
Чому потужні компанії більше не концентруються у Львові?
Вивчаючи географічне розташування цих п'яти компаній, можна стверджувати, що значні виробничі потужності знаходяться не в межах міста, а в регіоні. Зокрема, основна їх частина розташована в Яворівському районі.
Чому Яворівський район, а не обласний центр, став центром виробництва у Львівській області, і як на території Львівщини почали виникати місцеві підприємства, розповів у коментарі "Львівській Пошті" колишній голова управління інвестиційної політики Львівської обласної адміністрації Роман Матис.
Наприкінці 90-х років минулого століття спостерігалися кілька позитивних моментів, які сприяли економічному зростанню, зокрема в Львівській області. Ці зміни мали місце в 1998 та 1999 роках. Влада ініціювала два ключові заходи, які стали каталізаторами для відновлення економіки регіону. Першим з них було заснування вільних економічних зон, зокрема зони "Яворів" у Львівщині. Основною метою цього кроку було оживлення "мертвої" частини області, оскільки після закриття гірничого підприємства "Сірка" виникла нагальна потреба у відновленні економічної активності. Створення цієї зони стало важливим поштовхом для розвитку виробництв та залучення іноземних інвестицій в регіон.
Умови були досить привабливими: підприємствам надавали податкові пільги, звільняючи їх від сплати податку на прибуток протягом трьох років, а потім залишалася лише половина цього податку на весь термін дії економічної зони. Подібним чином діяли пільги на земельний податок, який протягом трьох років також зменшувався до 50%. Особливо привабливим, на мою думку, було те, що підприємства не мали сплачувати внески до Фонду страхування на випадок безробіття за своїх найманих працівників, що значно зменшувало витрати на оплату праці. Додатково, не стягувалися мита і податки на імпортоване обладнання, призначене для виробничих потреб. Саме ці фактори протягом десяти років сприяли залученню до регіону численних інвесторів, які відкривали власні підприємства.
Експосадовець поділився своїми спостереженнями щодо ставлення влади до підприємництва у вільній економічній зоні Яворівського району:
У 2005 році уряд під керівництвом Тимошенко здійснив корективи в бюджет, в результаті яких були скасовані податкові пільги для компаній, що функціонують у вільних економічних зонах. Це спонукало більше ніж 10 підприємств з Яворівської економічної зони підготувати позов проти держави та уряду через ці зміни. На той момент це негативно позначилося на діяльності бізнесу. Водночас влада заявляла, що вільна економічна зона забезпечує приблизно 86% всього виробництва в регіоні.
Важливим моментом є те, що ці підприємства потребують додаткових постачальників товарів і послуг. Такі підприємства починають споживати сировину і послуги інших підприємств, присутніх у регіоні, як-от послуги транспортного або харчового сегментів і не тільки".
Роман Матис також дослідив явище ФОПів, розповідаючи про їхнє виникнення та вплив на бізнес-середовище не лише у Львівській області, а й в інших регіонах України.
Другий аспект полягає у введенні указу, що передбачає створення спрощеної системи оподаткування. Серед основних причин цієї ініціативи можна виділити прагнення Кучми отримати підтримку бізнесу для своєї кандидатури. На той час близько трьох мільйонів українців займалися торгівлею на ринках, не сплачуючи податки. У відповідь на це держава вирішила запровадити спрощену систему оподаткування для цих підприємців. Проте, вже у 1999-2000 роках, ця система стала популярною серед айтішників. Вони отримали три варіанти для організації своєї діяльності: перший – оформлення у штат, що супроводжувалося податковим навантаженням понад 50%; другий – укладення цивільно-правового договору; третій – робота без офіційного оформлення.
У 1999 році айтівці це зрозуміли і почали це активно використовувати. АТ-галузь почувалась і почувається добре через те, що є адекватне оподаткування. Це дало можливість в межах міста Львова виникнути такій великій АТ-галузі.
Ось дві ініціативи, які спочатку стали каталізатором змін, але згодом зустрілися з нерозумінням з боку влади щодо того, як визначити надійного партнера.
Крім того, екс-глава управління інвестиційної політики висловив свої міркування стосовно концепції розвитку промисловості у Львові:
Львівщина в моєму сприйнятті виступає як потужна виробнича база. Регіони області мають всі умови для дотримання санітарних норм та вимог щодо відстані до житлових і соціальних об'єктів. Якщо виробничим підприємствам потрібні санітарні зони, то саме в області їх можна створити. Це також обумовлює нижчу вартість робочої сили в порівнянні з Львовом. Отже, є логіка в тому, щоб зосередити виробництво саме в районах. Львів, у свою чергу, має іншу роль - він є платформою для розвитку науково-дослідних центрів. Сьогодні у Львові навчається близько 120 тисяч студентів, а щорічно випускається 22-25 тисяч нових фахівців. Ці молоді люди вже з третього курсу можуть виконувати різноманітні сервісні функції. Це й потрібно максимально використовувати. Таким чином, в контексті сервісного сектору та наукових досліджень, Львів має потенціал стати центром інновацій і розвитку, тоді як область може слугувати майданчиком для реалізації цих ідей і розробок.
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що навіть після розпаду Радянського Союзу Львівщина змогла створити умови, які приваблюють інвесторів та бізнес до регіону. І хоча тепер у Львові вже нема великих заводів, він не втратив себе на ринку, а знайшов свою нішу в національній та світовій економіці.
З огляду на численні університети та студентів, місто має потенціал для розвитку потужної науково-дослідної інфраструктури, що дозволить реалізувати інноваційні ідеї в регіоні.
