Яким стане населення України після завершення війни: коментар Зеленського та експертний аналіз демографа – огляд ситуації.

У Європейському Союзі статус тимчасового захисту отримали близько 4 мільйонів українських переселенців.

Від початку повномасштабної війни мільйони українців покинули країну, рятуючись від небезпеки обстрілів. Проте залишається відкритим питання: чи повернуться вони колись назад. Президент Зеленський зробив важливу заяву, в якій пояснив, що чекає на українців, які виїхали під час конфлікту. Окрім того, демограф поділився тривожними статистичними даними про населення України та рівень народжуваності, зазначивши помилки уряду і запропонувавши шляхи для покращення ситуації. Цю інформацію оприлюднила редакція Контракти.UA.

Всі подробиці демографічної ситуації в Україні під час та після війни розповіла Вікторія Гнатюк в ексклюзивному огляді на YouTube-каналі TSN.ua.

Станом на 31 серпня 2024 року статус тимчасового захисту в ЄС отримали майже 4 мільйони 200 тисяч українців, які виїхали за кордон з початком повномасштабного вторгнення.

За інформацією Євростату, приблизно 60% усіх українських біженців отримали реєстрацію в трьох європейських країнах. Найбільша кількість українців, які отримали статус тимчасового захисту, зафіксована в Німеччині, де проживає понад 1 мільйон 12 тисяч осіб, що складає 27% від загальної кількості біженців в Європейському Союзі. У Польщі перебуває понад 975 тисяч українців, що становить 23,4%, а в Чехії - близько 377 тисяч, що трохи перевищує 9% від загальної кількості.

Президент Володимир Зеленський закликав українців, які перебувають за кордоном, повертатися та допомагати. Він запевнив, що держава не тиснутиме на громадян, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни, заради їхнього повернення.

Про це Зеленський говорив під час інтерв'ю представникам ЗМІ країн Північної Європи.

Він зазначив, що українці опинилися в різних обставинах. Численні громадяни мали вагомі підстави для виїзду з країни. Це стосується, зокрема, пенсіонерів, дітей, родин загиблих військових та інших груп населення.

На 2021 рік чисельність населення нашої країни складала приблизно 41 мільйон, але на сьогоднішній день ця цифра істотно зменшилася.

На 1 січня 2024 року Інститут демографії проаналізував чисельність населення України, яка перевищує 35 мільйонів осіб. Демограф Олександр Гладун в інтерв'ю для "РБК-Україна" висловив свою думку щодо нових даних, оприлюднених ООН, та оцінив ці показники.

Він зазначив, що з початку великої війни чисельність населення України зменшилася на 10 мільйонів осіб, що складає приблизно 25% від загальної кількості. Це сталося внаслідок міграції біженців, зниження рівня народжуваності та втрат серед населення внаслідок війни. Таку інформацію надає ООН. Демограф підкреслює, що важливо враховувати, на яку дату та за якою територією проводиться це оцінювання.

На початку 2023 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми здійснили оцінку чисельності населення України станом на 1 січня 2022 року. Ще до початку великої війни існували певні труднощі з обліком населення, оскільки перепис не проводився вже тривалий час. Тому нам було потрібно провести переоцінку даних про кількість людей в Україні. Наш аналіз охоплював території в межах кордонів 1991 року, включаючи ОРДЛО та Крим. Згідно з нашими підрахунками, на той момент в Україні проживало трохи більше 42 мільйонів осіб, - підкреслив він.

Водночас демограф підкреслив, що кількість осіб, які фізично перебувають на території країни, зменшилася, тоді як українців, які стали біженцями, стало значно більше.

"Методологічно якщо людина відсутня у країні понад рік, її можна знімати з обліку. Але ми ж розуміємо, що ситуацію маємо нестандартну. Що люди зараз там, але вони можуть повернутися. Тому зараз ми маємо говорити про чисельність населення, яке перебуває на території України на певні дати, на певних кордонах", - підкреслив він.

Україна ніколи не стикалася з таким різким падінням населення за весь час своєї незалежності. За різними підрахунками, близько 5 мільйонів українців вирушили за межі країни.

Опитування показують, що охочих повернутися додому серед них меншає. Не для всіх закінчення війни означатиме повернення. Майже третина учнів у різних регіонах України кажуть, що хочуть після школи вчитися за кордоном. Також коли повноцінно відкриють кордони, з країни захоче виїхати якась частина чоловіків. Поїдуть, наприклад, до дружин і дітей, які вже адаптувалися на новому місці.

Доктор економічних наук Олександр Гладун, який обіймає посаду заступника директора Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук України, підкреслив, що здійснити перепис населення на даний момент є практично неможливим.

"Організація перепису населення в даних умовах є абсолютно неможливою і недоцільною. По-перше, виникає питання, як його проводити поблизу лінії розмежування? Як здійснювати перепис під час повітряних тривог чи бомбардувань? Це особливо складно в містах з великим населенням, таких як Суми, Харків, Одеса, Миколаїв та Херсон, де проведення перепису є фізично небезпечним. По-друге, з методологічної точки зору, після завершення конфлікту потрібно буде почекати рік або два, щоб зрозуміти, скільки людей повернеться з-за кордону. Тільки тоді ми зможемо визначити, скільки наших вимушених мігрантів враховувати в загальному чисельному складі населення України. Підготовка до перепису є складнішою, ніж організація виборів, і може займати до двох років."

Він також підкреслив, що в Маріуполі залишилося приблизно 70-80 тисяч людей, які проживали там до початку війни, а стільки ж було переправлено з Росії. Це не включає в себе самих російських військовослужбовців, які розташовані в місті. Таким чином, сьогодні в Маріуполі росіян більше, ніж українців. Це свідчить про те, що Росія реалізує активну стратегію спочатку військового, а потім демографічного захоплення регіону.

Демограф зазначив, що подібна історія свого часу вже була в Ірландії. Люди масово виїжджали під час і після голоду в країні в середині 1800-х. Нині в Ірландії живуть понад 5 млн, водночас за кордоном понад 70 млн людей кажуть, що мають ірландське походження.

Дослідник вказав, що на початку 2024 року в навчальних закладах проводилося опитування, в якому 26% учнів висловили бажання продовжити навчання за межами країни. У звіті зазначено, що ця тенденція серед дітей значною мірою пов'язана з думкою їхніх батьків. Важливу роль у цьому процесі відіграє ставлення батьків до країни та умов життя.

"Я завжди наголошую: війна - це одне, але нам потрібно провести детальні дослідження мотивації людей, чому вони вирішують покинути нашу країну. Вони виїжджали і до початку повномасштабного вторгнення. Що їх не влаштовує в нашій державі? Чому вони відчувають дискомфорт тут? Які чинники змушують їх вірити, що за кордоном їм буде краще?" - ставить риторичні запитання Олександр Гладун.

На його думку, у звичайних обставинах це можна пояснити економічними факторами, зокрема фінансовими аспектами. Проте постає питання: чому особа не має можливості досягти економічної самореалізації в нашій державі, що саме їй заважає?

"Я не вірю, що вдасться нормально дослідити цю мотивацію людей найближчим часом. Для себе одну з причин виїзду людей я формулюю так: їдуть через те, що у нас корупція, і через кумівство. Коли людина займає якусь посаду, то всіх своїх починає проштовхувати, родичів бере заступниками. В органах державного управління, особливо на місцевому рівні, цього дуже багато. Це мої суб'єктивні думки, але це ще треба досліджувати", - зазначив він.

Не так давно уряд України затвердив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Вже знайшлося чимало критиків цього документу. Однак демограф підкреслює, що не вважає цю стратегію належним інструментом для підвищення чисельності населення.

Гладун зазначає, що загалом ця стратегія спрямована на те, щоб якось стабілізувати демографічну ситуацію в країні. Вона містить шість стратегічних цілей. Але на думку експерта, проєкт стратегії, який першим висували на публічне обговорення, був кращий, ніж те, що зрештою затвердив уряд.

Однією з цілей у першому варіанті була стратегія розміщення населення територією країни. Це змінили, залишили лише проблеми ринку праці. Однак розміщення по території країни вирішує проблеми і ринку праці, і проблеми проживання. Щоб в Україні не було порожньої території, щоб не було того знелюднення, про яке заявляє ООН.

Отже, постає питання: які саме підприємства потрібно відкривати і де слід удосконалювати соціальну інфраструктуру. Це також стосується ринку праці, але є більш складним аспектом. Первісно основними питаннями вважалися народжуваність, тривалість життя та міграція, але зрештою міграція виявилася найважливішою з цих тем.

"На мою думку, це свідчить про те, що питання народжуваності та тривалості життя уряду не є пріоритетними, і головна увага буде зосереджена на поверненні тих, хто емігрував. Це, на мою думку, є абсолютно хибним підходом," - зазначає він.

Олександр Гладун зазначив, що насамперед вирішення демографічної проблеми потрібно починати з народжуваності.

"Якщо людина не з'явиться на світ, вона не буде відвідувати школу, не потрапить на ринок праці, не вирушить за межі країни і не повернеться назад. Відсутність народжуваності призводить до браку населення. Наразі навіть розглядається ідея створення Міністерства демографії та міграції. Це, безумовно, пов'язано з великою кількістю людей, які залишили країну. Однак повернення людей не залежить від створення нових державних органів", - підкреслив він.

Європа має інтерес у тому, щоб наші громадяни залишалися за межами батьківщини. Згідно з інформацією Євростату, лише 6% з тих наших співвітчизників, які переїхали до країн Євросоюзу та оформили реєстрацію, становлять особи віком 64 роки і старше. Основна ж частина біженців належить до працездатного віку, що дозволяє їм активно працювати та сплачувати податки.

Фахівець стверджує, що для підтримання стабільної чисельності населення 100 жінок повинні народжувати приблизно 210-220 дітей. Це дозволить уникнути зменшення кількості людей і забезпечити певний баланс у демографічній ситуації.

Він підкреслив, що на початку повномасштабного конфлікту в Україні цей показник становив 116, що вказує на вже надзвичайно низькі темпи. Зараз, цілком ймовірно, ситуація погіршилась, але точних даних немає. Згідно з результатами опитувань, основною причиною, яка стримує народжуваність, є економічні фактори, зокрема низькі зарплати та труднощі з житловими умовами.

Іншою причиною є час. Сьогодні діти вимагають значної уваги, а сучасні жінки активно беруть участь у професійній діяльності, багато з них є кар'єристками. Економічна підтримка під час перебування матері з дитиною може стати важливим стимулом для підвищення рівня народжуваності.

"На відміну від сьогоднішнього дня, коли виплати є незначними та обмежені трьома роками, у багатьох європейських країнах існує практика фінансової підтримки сімей до моменту, коли дитина досягає 18 або навіть 20 років. Наприклад, у Польщі здійснюються виплати до досягнення дитиною віку 18 років. Це дозволяє забезпечити підтримку протягом усіх років її розвитку до моменту, коли вона стане самостійною," - підкреслив він.

Також Гладун наголосив на потребі розвивати соціальну інфраструктуру, створювати більше ясел і дитячих садків. Окрім того, важливо давати жінкам право мати гнучкий робочий день, можливо, неповний.

На його думку, досягти показника народжуваності в 220 дітей на 100 жінок може виявитися складним завданням, проте підняти цей рівень до 180 цілком досяжно. Перед початком війни, згідно з опитуваннями, українські сім'ї прагнули мати двох дітей.

Згідно з різними дослідженнями, близько 25% біженців планують залишитися за межами своєї країни. Приблизно така ж кількість, від 30% до 40%, висловила намір повернутися додому.

Експерт зазначив, що основна увага має бути зосереджена на тих, хто знаходиться в межах зазначених відсотків, адже саме вони є ключовими для нашої боротьби. Це стосується тих, хто досі не прийняв рішення, чи повернутися їм чи залишитися. Важливо підтримувати з ними зв’язок і надавати допомогу, аби вони відчували, що про них дбають і їхня присутність важлива для країни.

"Я проти того, щоб для повернення виділяли великі суми грошей. Бо тоді між людьми постане питання, чим гірші ті, хто не виїхав і всю війну пробув вдома, у своїй державі. Хто працював в умовах обстрілів, хто робив свій внесок в економічний розвиток держави. Допомагати треба тим, хто постраждав, у кого будинки зруйновані", - зазначив він.

Гладун переконаний, що стратегії слід розробляти не з урахуванням 52 мільйонів українців і навіть не 42.

"Визнати і відверто сказати, що нас у країні після війни буде приблизно 30 мільйонів. І вже під цю чисельність планувати і економіку, і розвиток соціальної інфраструктури, і подальше життя, і впроваджувати заходи демографічної політики, які б покращували цю ситуацію", - сказав він.

Нагадаємо, за прогнозами ООН, в Україні до 2100 року населення може скоротитися до 15,3 млн людей.