Неймовірні відкриття про життя 4000 років тому: науковці здивували сенсаційною знахідкою
Дослідники зробили значний крок до розкриття таємниць життя і смерті людей в Англії епохи бронзового століття.
Дослідники виявили стародавню гробницю, яка може стати ключем до розуміння життя людей 4000 років тому. В інтерв'ю для TSN.ua Вікторія Гнатюк поділилася першими знахідками археологів.
Дослідники зробили значний крок до розкриття таємниць життя і смерті людей в Англії епохи бронзового століття.. Археологи розкопали кам'яну гробницю бронзової доби в національному парку Дартмур, що розташований на крайньому південному заході Англії, в графстві Девоншир.
Гробницю виявили на ізольованих болотах. Фахівці зазначили, що ця знахідка може допомогти археологам зрозуміти, яким було життя 4000 років тому, за часів бронзового віку. Метрова гробниця була накрита трьома великими гранітними каменями. Радіовуглецеве датування деревного вугілля зсередини гробниці дало змогу визначити її вік. Дослідники вважають, що її викопали близько 1800 року до нашої ери.
Всередині археологи знайшли безліч шматків добре збереженої деревини, а також додаткові 30 см іншого вмісту. Археологам вдалося перенести всю гробницю в лабораторію, де фахівці проаналізують вміст могили. У 2011 році в парку Дартмур вже було знайдено аналогічне поховання. Тоді фахівці датували його 1730-1600 роками до н.е. Там містилися кремовані останки молодої дорослої людини. Завдяки тому, що гробниця була занурена в торф, і нестача кисню перешкоджала розкладанню, в цьому похованні також вдалося знайти безліч органічних артефактів, які зазвичай не зберігаються, включно зі шкірою бурого ведмедя та текстилем, а також намистом з понад 200 намистин, зроблених з глини, сланцю, олова і бурштину. Хоча в Дартмурі були виявлені й інші подібні поховання, більшість із них були розкопані до того, як сучасні археологічні методи дозволили ретельно вивчити їхній вміст. Це означає, що дві останні знайдені гробниці можуть надати безпрецедентну інформацію про те, яким було життя в Англії раннього бронзового століття.
Не так давно вчені розгадали таємницю вівтаря Стоунхенджу, дослідивши так званий "ДНК" каменю. Завдяки цій інформації фахівці змогли встановити походження каменю, його значення для предків, а також виявити інші приховані секрети споруди. Кожен відвідувач Стоунхенджу на півдні Англії, без сумніву, замислюється, як стародавнім британцям вдалося вирізати, транспортувати та встановити велетенські камені вагою до 30 тонн. Нещодавно стало відомо, що один із цих каменів, 6-тонна брила, ймовірно була вівтарем і походить із півночі Шотландії, на відстані майже 700 кілометрів від Стоунхенджу.
Для розуміння: Стоунхендж -- це кам'яна мегалітична споруда в графстві Вілтшир, що в Англії, яка була створена в кілька етапів між 3100 і 1600 роком до н. е. Складається вона з кільцевих і підковоподібних споруд, побудованих із великих менгірів. Але нове відкриття групи геологів та дослідників з Великобританії та Австралії розкрило одну з найбільших таємниць знаменитої історичної пам'ятки. Відтепер науковці вважають, що стародавні спільноти з різних частин Британії мали набагато тісніші зв'язки, ніж вважалося раніше, оскільки дослідження встановили, що різні частини Стоунхенджу походять з Англії, Уельсу, а тепер ще й із Шотландії. Професор університету Аберістуїта в Уельсі Нік Пірс, який був у складі групи дослідників зазначає, що вчені були шоковані, коли це з'ясували.
Велетенські камені, які утворюють знаменитий Стоунхендж біля Солсбері на півдні Англії, ймовірно, доставляли та встановлювали поетапно. Перший з них, за оцінками, був розміщений близько 5000 років тому. Науковці вважають, що протягом тисячоліть Стоунхендж служив місцем поклоніння та виконання ритуалів. Однак, питання про те, хто саме побудував цю споруду і яким божествам там поклонялися, залишається невирішеним. Дослідження геологів показали, що найбільші камені цієї унікальної споруди, вагою від 20 до 30 тонн, були видобуті неподалік, приблизно за 30 кілометрів від місця розташування Стоунхенджу. Водночас, менші брили у внутрішньому колі, відомі як "блакитне каміння", мають інше походження і не мають аналогів серед місцевих гірських порід.
Сто років тому валлійський геолог визначив, що ці камені були привезені у Стоунхендж з Преселі-Хіллз, що в Уельсі, розташований за 225 кілометрів від цього місця. Але в останні роки у вчених з'явилися сумніви щодо походження вівтарного каменю, який частково заглиблений у землю біля підніжжя двох найвищих мегалітів Стоунхенджу. Цей камінь явно мав особливе значення для тих, хто встановлював його. Він розташований таким чином, щоб сонячні промені освітлювали його на світанку в середині літа та наприкінці дня в середині зими. Донедавна передбачалося, що вівтарний камінь також прибув з Уельсу. Але геологи з'ясували, що він має структуру, відмінну від каміння, яке можна знайти у Преселійських пагорбах та й взагалі по всьому Уельсу. Геологи відправили зразок породи аспіранту Ентоні Кларку з австралійського Університету Кертіна, який мав доступ до обладнання для аналізу гірських порід. Вівтарний камінь виявився осадовою породою, що складається з дрібних, спресованих зерен, кожне з яких має унікальний вік і хімічні характеристики.
Також порівняльний аналіз зразка виявив, що камінь походить з Оркадської улоговини на півночі Шотландії. Але науковці поки що не можуть пояснити, як камінь потрапив до Стоунхенджу. Єдиний висновок, який зараз можна зробити, що тисячі років тому, коли давні люди будували Стоунхендж, між різними частинами Британії існували міцні соціальні зв'язки. А те, що камінь принесли за 700 кілометрів від місця, де він був знайдений, свідчить, що у тих людей була дуже вагома причина це зробити. І якщо раніше вважалося, що їх "принесли" давні люди близько 5000 років тому, то тепер вчені схиляються до думки, що зовсім не люди переміщали гігантські валуни, щоб побудувати Стоунхендж. Наприклад, на думку доктора Брайана Джона, колишнього викладача геології з Даремського університету, на проаналізованому валуні є характерні сліди, які залишають льодовики. Про це пише DailyMail. Дослідник каже, що каміння для Стоунхенджу було видобуто на південному заході Уельсу і вручну перевезено на рівнину Солсбері.
Доктор Джон обґрунтовує свої висновки на підставі дослідження валуна з блакитного каменю, який має розміри людського черепа. Цей камінь, відомий як валун Ньюелла, був відкритий у 1924 році геологом Робертом Ньюеллом і полковником Вільямом Гоулі. Досліднику дозволили оглянути валун і провести детальний аналіз його поверхні. Джон виявив на камені численні сліди, які свідчать про те, що валун був переміщений льодовиком, а не людиною.
На валуні також можна побачити безліч подряпин і тріщин, які часто виникають через льодовикове переміщення. Але це лише частина загадок, які приховує Стоунхендж. У 2020 році під час польових досліджень було виявлено коло великих шахт діаметром понад 10 метрів, завширшки два кілометри і глибиною 5 метрів. Про це повідомляє BBC. Шахти, вік яких перевищує 4500 років, оточують стародавнє поселення Даррінгтон Воллс, розташоване на відстані трьох кілометрів від Стоунхенджу. Експерти вважають, що ці шахти могли слугувати кордоном священної території. Існує припущення, що в них могли знаходитися предмети, такі як дерев'яні або кам'яні стовпи, які використовувалися під час церемоній. Також припускають, що цей комплекс міг бути пов'язаний зі Стоунхенджем.
Повідомляється, що ісландські археологи під час розкопок виявили кам'яну фігурку, яка, ймовірно, слугувала дитячою іграшкою. Фігурка зображає чотирилапу істоту, однак її точне походження залишається загадкою.
