В Нідерландах відкрилася велика виставка, присвячена війні Росії проти України, яка презентує "Щоденники війни", написані українськими дітьми.

У Нідерландах, в Національному військовому музеї, відкрилася виставка під назвою "Військові історії. Україна поруч". Один з поверхів музею присвячений розповідям українських дітей, які стали свідками війни в Україні. Експозиція отримала назву "Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей" і була ініційована візіонеркою Христиною Храновською за підтримки Міністерства закордонних справ України.

В експозиції представлено чотирнадцять історій дітей із Донецької, Харківської, Херсонської, Київської областей. Їхні розповіді про перші місяці повномасштабного вторгнення підкріплені дитячими щоденниками, малюнками та особистими речами.

Серед цих історій особливо виділяється випадок 12-річного Артема Скрипченка з Торецька, що в Донеччині. Хлопець зміг вибратися з-під уламків зруйнованого будинку, проте втратив у цій трагедії батька. Він створив унікальну серію малюнків, присвячених темі війни.

Коли 24 лютого батьки Артема повідомили йому про початок війни, хлопець сподівався, що вони вирушать на дачу в село Яцьківка, де перечекають утихомирення ситуації і знову повернуться додому. Адже в 2014 році вони вже вдавалися до такого ж кроку, оскільки проживали в Донецькій області, всього за 25 км від Горлівки, де небо регулярно порушували польоти російських ракет. Тож цього разу батьки були впевнені, що на дачі буде спокійніше.

Хлопець згадує, що на початку великої війни в небі літало безліч літаків. Він разом з родиною ховався від обстрілів у вузькому коридорі або у підвалі свого будинку. 11 березня 2022 року, коли вони знову спустилися в укриття, їхній дім вразила ракета. Батько Артема загинув на очах у сім'ї. Незнайомець, що випадково опинився поруч, витягнув Артема разом з мамою та маленькою сестрою з-під завалів і доставив їх до Святогірська. Далі їх чекали в поліцейському відділку, медична допомога та безсонна ніч. Згодом приїхав дядько з Києва, забрав їх і допоміг евакуюватися до Тернополя.

"Я почав створювати свої картини у Святогірську, і всі вони присвячені війні та моєму батькові, якого ми щиро любили. Мені хочеться, щоб люди дивилися на ці роботи і пам’ятали про те, що відбувається. Можливо, це спонукатиме їх більше підтримувати нашу боротьбу, аби подібні жахи ніколи не повторилися," - ділиться Артем.

Основна мета виставки полягає в тому, щоб донести унікальні оповіді та підкреслити глибокі переживання молоді України, а також створити можливість для українських дітей висловити свої думки, щоб світ усвідомив, з якими труднощами вони стикаються щоденно.

"Згідно зі звітом ЮНІСЕФ, від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинуло або отримало поранення близько 1148 дітей. Це лише офіційна суха статистика. В реальності таких історій в рази більше. Тих, що публічно відомі - декілька сотень. Хтось не готовий розповідати про пережите горе, комусь легше тримати в собі. Мені як мамі чотирьох дітей, як людині, що працює з дітьми клієнтів останні 15 років у дитячому бізнесі, здається важливим говорити про це частіше. Ми не можемо дозволити собі припинити інформувати. "Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей" - це 14 дитячих історій, 14 зруйнованих життів. Весь світ має побачити, як тепер страждають українські діти. Ця експозиція - про біль очима дітей. І я хотіла б, щоб увесь світ ні на секунду не забував, що війна триває, і від російських ракет гинуть українські діти", - говорить авторка проєкту Христина Храновська.

На відкритті експозиції був присутній Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс, який виступив з надихаючою промовою, та Посол України у Нідерландах Карасевич Олександр.

Згідно з інформацією, наданою менеджеркою проєктів Національного військового музею Монік Брінкс, щороку близько 300 тисяч осіб, серед яких значна частина — молодь та учні, відвідують виставки цього музею. Експозиція триватиме до 25 серпня 2025 року.

ДОДАТКОВІ ВІДОМСТІ.

Проект "Війна в щоденниках: голоси українських дітей, які не почули" був ініційований Христиною Храновською з метою привернути увагу світової спільноти до подій в Україні та висвітлити травматичний досвід, який переживає молоде покоління.

Задум проєкту народився через записи 8-річного Єгора, який опинився в блокадному Маріуполі, - авторка проєкту натрапила на них в інтернеті. У співпраці з фондами "Голоси дітей" і "Діти Героїв" та платформа "ТЮ", вона почала збирати історії юних українців, які пережили російську окупацію. Один з артефактів - відео 17-річного Владислава П'ятіна-Пономаренка, який разом із родиною провів 75 днів у захопленому Маріуполі (зараз хлопець живе й навчається в Ірландії). У 20-хвилинному ролику - руїни панельних багатоповерхівок, заграва пожеж від обстрілів та жінки, які на сходовому майданчику готують їжу на вогнищі, складеному з цегли.

У зібраних документах Христина Храновська бачить паралель зі щоденниками єврейської дівчинки Анни Франк, які та вела під час нацистської окупації Нідерландів. Вона померла в Аушвіці в 15 років. Дім-музей Франк розташований в Амстердамі, тому торік у серпні проєкт стартував там.

"Спочатку ми хотіли влаштувати виставку в самому музеї, - розповідає Храновська. - Але там виявилося затісно - нам би не вистачило місця".

На минулорічному відкритті в Амстердамі, Нідерланди, уривки зі щоденників читали друзями Христини, серед яких були диригент Нідерландського симфонічного оркестру Лоренцо Віотті та телеведуча Катерина Осадча, які виконували це двома мовами. В липні 2023 року голова Міністерства закордонних справ Дмитро Кулеба представив ці історії під час засідання Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. У лютому, під час відкриття в Берліні, естафету перейняли дружина посла України в Німеччині Олена Макеєва, Олексій Макєєв, а також інстаграм-ентузіаст Франк Вільде, який протягом двох років щодня публікує ліфтолуки із українською національною символікою на знак підтримки. У Вашингтоні на відкритті були присутні Голова Верховної Ради України та інші шановані гості.

У Христини Храновської є плани на майбутнє, які включають організацію виставок в Лондоні та Брюсселі.

"Найважливіше - це те, щоб суспільство, яке існує в своїй ізоляції, не забувало: в Україні війна триває кожну хвилину. Цей проект є моїм способом підтримки у цій боротьбі", - підкреслює Христина Храновська.