Німецька перспектива. На заході обговорюються концепції участі України в НАТО, повідомляє FT.
Як повідомляє преса, нещодавно представлений Джо Байдену український план досягнення перемоги передбачає заклик до союзників посилити військову та дипломатичну підтримку України. Мета цього – змусити Росію сісти за стіл переговорів.
Західні дипломати та дедалі більше українських посадовців починають усвідомлювати, що суттєві гарантії безпеки можуть слугувати основою для мирного врегулювання через переговори. В результаті таких домовленостей Росія фактично, хоча і не юридично, зможе зберегти контроль над частиною або всіма окупованими територіями України, - зазначає видання FT.
Ані Україна, ані її союзники не мають наміру визнавати суверенітет Росії над територіями, захопленими з 2014 року. Проте існує певна "мовчазна угода", яка передбачає, що ці землі в майбутньому можуть бути повернені шляхом дипломатичних переговорів.
Хоча цей варіант залишається за межами суспільного обговорення для українців, він може виявитися "єдиною грою в місті" (єдиною доступною можливістю, - ред.), підкреслив представник заходу.
Теми термінів і природи гарантій безпеки для України стали обговорюватися більш відкрито. НАТОвські союзники висловлюють занепокоєння, що надання гарантій згідно зі статтею 5 про колективну безпеку може призвести до їхнього залучення у військовий конфлікт. Проте не всі поділяють цю точку зору. Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг зазначив: "Існують способи вирішення цієї проблеми".
За його твердженням, американські зобов’язання щодо Японії не охоплюють Курильські острови, чотири з яких Токіо вважає власними. Він також навів у приклад Західну Німеччину, котра стала членом НАТО, незважаючи на існування Східної Німеччини. Однак необхідно чітко визначити, де саме діятиме стаття 5, і Україні належить контролювати ці території.
У зовнішньополітичних колах України дану ідею обговорюють вже півтора року. Одним із перших її запропонував Ден Фрід, екс-помічник держсекретаря США з питань Європи. Також підтримують цю концепцію колишній спеціальний представник США по Україні Курт Волкер і попередник Єнса Столтенберга, Андерс Фог Расмуссен.
Ця концепція також починає активно розвиватися в урядових структурах.
"Я не думаю, що повне відновлення контролю над усією територією є обов'язковою умовою. Якщо буде навіть адміністративний кордон, то ми можемо вважати це тимчасовим і прийняти Україну в НАТО на території, яку вона контролюватиме на той час", - зазначив чеський президент Петр Павел.
Скептики побоюються, що Москва може спровокувати ескалацію. Оскільки вступ до НАТО гарантує Україні суверенітет і дозволить продовжити західний вектор, який Володимир Путін прагне зруйнувати.
Одним з найсильніших аргументів висловлює історик Мері Саротт. Вона вважає, що умови приєднання України до НАТО можуть бути адаптовані індивідуально. Наприклад, як це зробила Норвегія, яка прийняла рішення не розміщувати на своїй території військові бази НАТО.
Або, як це було в Західній Німеччині, яка чітко зазначила, що розділ держави є лише тимчасовим явищем. Проте вона не планує вдаватися до насильницьких методів для досягнення єдності.
Україна має визначити військовий оборонний кордон, погодитись не розміщувати постійні війська НАТО чи ядерну зброю, якщо не буде загрози нападу. І відмовитись від застосування сили за межами підконтрольних територій (за винятком випадків самооборони, додала Саротт.
Деякі експерти зазначають, що порівнювати з Західною Німеччиною не є коректним, оскільки її тимчасові кордони були визнані як західними країнами, так і Радянським Союзом. Натомість в Україні щодня тривають запеклі бої за територіальні межі.
