БП ВС прокомментировала возможность судебного разбирательства по делу о признании определенной нормы закона недействительной.

В Пятом апелляционном административном суде была опубликована позиция Большой Палаты Верховного Суда касательно вопроса о правомерности судебного разбирательства иска о признании определённой нормы закона недействительной.

У постанові №990/189/24 від 29 серпня 2024 року Верховний Суд України зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративні суди мають юрисдикцію розглядати справи, що виникають унаслідок спорів між фізичними або юридичними особами та суб'єктами владних повноважень. Це стосується оскарження рішень (як нормативно-правових, так і індивідуальних актів), дій або бездіяльності цих суб'єктів, за винятком випадків, коли для таких спорів законодавством передбачено інший порядок судового розгляду.

Суть цього правового спору зводиться до оскарження правомірності та дійсності другої частини статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX. Позовні вимоги у даній справі акцентують увагу на законодавчій діяльності Верховної Ради, в ході якої вона не виконує своїх публічно-владних управлінських функцій.

Особливості розгляду справ, пов'язаних із оскарженням актів, дій або бездіяльності Верховної Ради, регламентуються статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої цієї статті, її норми поширюються на адміністративні справи, що стосуються законності (за винятком конституційності) постанов Верховної Ради, а також указів і розпоряджень Президента України, а також на законність дій або бездіяльності Верховної Ради, Президента України, Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

ВП ВС підкреслила, що в процесі законотворення Верховна Рада не здійснює управлінські функції влади, що можуть стати об'єктом оскарження.

У мотивувальній частині Рішення від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.

Отже, на переконання ВП ВС, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.