Технології і справедливість: роль інституцій у створенні справедливого суспільства - Vatican News

У цьому випуску нашої рубрики "Ойкономія: Християнський погляд на економічне життя" ми продовжуємо знайомити вас з досягненнями цьогорічних лауреатів Нобелівської премії з економіки, які зосередили свою увагу на вивченні значення інституцій у економічному процесі.

Сьогодні ми ознайомимося з інтерв'ю, яке дав Дарон Аджемоглу, лауреат Нобелівської премії з економіки 2024 року, для медіа платформи руху "Economy of Francesco". У цій бесіді економіст висловив свої думки щодо технологій та їхнього впливу на соціальну нерівність, акцентуючи на ролі інституцій у формуванні більш справедливого світу. Його аргументи не лише містять економічний аналіз, але й пропонують глибоку моральну рефлексію про те, як ми розвиваємо технології та який вплив вони мають на наше суспільство.

Дарон Аджемоглу підкреслює, що "технологія -- це питання вибору" і зазначає, що різні технології мають різні наслідки для суспільства. У своїй книзі "Сила та Прогрес", яку він написав разом із Саймоном Джонсоном, Аджемоглу зосереджується на двох головних поглядах на розвиток технологій -- техно-оптимізмі та техно-песимізмі. З одного боку, техно-оптимізм вважає, що інновації автоматично ведуть до зростання, підвищення заробітних плат та покращення умов життя. З іншого боку, техно-песимізм вказує на зростання нерівності та концентрацію влади.

"Я рішуче займаю позицію, яка знаходиться посередині між цими крайнощами", - підкреслив Аджемоглу, говорячи про концепцію з своєї книги, що технології не є нейтральними і відображають суспільні вибори. "Ми часто помиляємося, вважаючи, що технологічний прогрес відбувається сам по собі, але насправді він має значний вплив на політичну та соціальну ієрархію, а також на розподіл доходів". Він наголосив на важливості створення обставин, при яких технології служитимуть на благо суспільства в цілому, а не лише інтересам обмеженої групи. Це вибір, що може призвести як до позитивних, так і до негативних наслідків.

Аджемоглу підкреслює, що інституції та організації виконують критично важливу роль у контролі впливу технологій. "Протягом певних етапів історії технології сприяли позитивним змінам, однак останнім часом суспільство, зокрема в США, втратило здатність обмежувати вплив могутніх корпорацій," - зазначає він. За словами професора, інституції повинні виступати в якості контролюючих механізмів для тих, хто приймає технологічні рішення, забезпечуючи баланс між інтересами великих компаній і потребами суспільства.

Одним із цікавих моментів інтерв'ю було обговорення можливості існування технологій для миру. Аджемоглу звернувся до процесу Габера-Боша як до прикладу того, як наукові досягнення можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки. "Те ж саме відкриття, що важливе для виробництва добрив і порятунку мільйонів від голоду, згодом використовувалося для створення вибухівки", - зазначає Аджемоглу, демонструючи, що технології є інструментом, який може служити як на добро, так і на зло. Він також висловлює занепокоєння щодо слабкості міжнародних інституцій: "На міжнародному рівні наші інституції надто слабкі, щоб ефективно контролювати цей процес".

Аджемоглу піднімає важливе питання: хто насправді визначає напрямок розвитку технологій? Він стверджує, що це рішення формують уряди, корпорації та еліти, які мають свої інтереси, часто зосереджені на отриманні прибутку, а не на благополуччі суспільства. Як приклад він згадує ранню промислову революцію, коли підприємці приймали рішення щодо організації праці та технологій, які акцентувались на контролі та жорстких умовах для робітників. "Ці рішення завжди були в руках еліт, інтегрованих у суспільство, і хоча суспільство не завжди безпосередньо впливає на ці вибори, воно здатне їх контролювати", - зазначає Аджемоглу. Він наголошує на важливості прозорості та підзвітності у процесах ухвалення рішень для зменшення ризиків зловживань.

Аджемоглу наводить приклад Китаю, де технології моніторингу використовуються для контролю населення та обмеження демократичних свобод. Він зазначає, що "Китай експортує технології спостереження до понад 60 недемократичних країн, що створює ризики для прав людини і демократії на глобальному рівні". Цей випадок ілюструє, як технології можуть бути використані не для прогресу суспільства, а для посилення контролю над його громадянами. Проте Аджемоглу вважає, що суспільство має можливість впливати на цей процес: "Суспільство повинно діяти як контрсила, щоб забезпечити, що технологічний прогрес служить на благо людей. Це стає можливим лише за умови прозорості, демократичності та підзвітності влади. Громадянське суспільство повинно мати інструменти для контролю за процесом прийняття рішень, щоб технології не перетворювались на загрозу для прав і свобод".

Дарон Аджемоглу закликає молодих фахівців у галузі економіки переосмислити сучасні економічні моделі. Він зазначає, що традиційні підходи, які акцентують увагу на матеріальних винагородах, таких як прибуток і продуктивність, не завжди відповідають потребам суспільства. "Вимірювання економічного успіху виключно через призму прибутків і продуктивності зневажає питання соціальної справедливості та загального добробуту", – підкреслює Аджемоглу. Він наголошує на важливості того, щоб молоді економісти звертали увагу на етичні та соціально орієнтовані аспекти в своїх дослідженнях та практиці.

Аджемоглу виділяє чотири основні напрямки, які, на його думку, вимагають більш детального дослідження та переосмислення. Перший з них стосується технологій і їхнього впливу на суспільство. Він підкреслює, що сучасна економічна теорія повинна виходити за межі розуміння технологій лише як засобів для підвищення продуктивності, акцентуючи на важливості роздумів про те, які технології ми підтримуємо і яким чином вони впливають на наше життя. Другий напрямок пов'язаний із матеріалізмом в економічних підходах. Аджемоглу зазначає, що економіка часто акцентує увагу на матеріальних стимулах, ігноруючи людські цінності. Він наголошує на необхідності включення соціальних та моральних аспектів до економічної політики, зазначаючи: "Економіка фокусується на матеріальних стимулах, але нехтує людськими цінностями".

Третій напрямок стосується суспільної співпраці та спільноти. Аджемоглу підкреслює, що економічні відносини є лише частиною ширшого контексту соціальної взаємодії, де важлива співпраця всередині громад. "Соціальна згуртованість повинна підтримуватись економікою, адже через спільноту людина знаходить своє місце у суспільстві", - зауважує він. Четвертий напрямок - це цінність людської гідності та свободи вибору. У світі, де автоматизація набуває поширення, Аджемоглу запитує: "Чи буде справедливим суспільство, де людські рішення замінені алгоритмами? Чи буде це суспільство щасливим?". Він підкреслює, що технології мають сприяти розкриттю людського потенціалу, а не замінювати людину.

Підсумовуючи, Аджемоглу наголошує на важливості морального керівництва у розвитку технологій. "Без морального орієнтира технології можуть перетворитися на інструмент для влади та контролю", - стверджує він. На його думку, для того щоб побудувати справедливе та інклюзивне суспільство, потрібно керуватись цінностями соціальної справедливості, рівності та солідарності.

Погляд Дарона Аджемоглу акцентує на необхідності суспільної відповідальності у процесі вибору напрямків технологічного прогресу, щоб забезпечити, що технології служать на користь людству, а не шкодять його свободам та гідності.