Таємниці радянського автомобільного виробництва: чому вантажні автомобілі та мікроавтобуси були недоступні для звичайних громадян.

У Радянському Союзі процес купівлі легкового автомобіля виявлявся справжнім викликом. Лише наприкінці 40-х років почалися продажі автомобілів у приватну власність, але вибір залишався вкрай обмеженим.

У крамницях на той час можна було зустріти лише кілька автомобільних моделей: "Москвич-400", ГАЗ-20 "Перемога" та ЗіМ. Але згодом попит на автомобілі стрімко зріс, і єдиною доступною опцією залишився ЗіМ – найдорожча з усіх. Незабаром почали з'являтися черги на придбання, рекламні оголошення та багаторічні очікування, а просте купівля автомобіля перетворилася на справжній виклик.

Причина, чому вантажівки чи мікроавтобуси не продавалися населенню, крилася в державному підході до ролі транспорту. Особистий автомобіль вважався не засобом заробітку, а розвагою або способом відпочинку. Такий підхід до легкових авто зробив їх доступними лише для подорожей або поїздок на дачу.

Існувала думка, що вантажні автомобілі на зразок ЗіЛ-130 або ГАЗ-51 не призначені для приватних осіб. Держава не вбачала сенсу у їх продажу громадянам. Зазвичай ці автомобілі використовувалися для комерційних або виробничих потреб, що узгоджувалося з соціалістичними принципами.

Автомобілі для бізнесу або інших господарських потреб, зокрема вантажівки, були лише у державних підприємств. Продавалися вони через міністерства та ще й за спеціальними рознарядками. Навіть без офіційної заборони на продаж, такі машини просто не надходили у роздріб. Радянська влада не бачила сенсу у наданні громадянам таких засобів.

Крім того, мікроавтобуси не мали попиту в приватному секторі, оскільки державі вони були не потрібні. У Радянському Союзі ці транспортні засоби використовувалися переважно для трудових або комерційних потреб. Лише в окремих випадках, наприклад, для сімей з багатьма дітьми, держава могла надати автомобіль такого типу, як мікроавтобус РАФ або універсал. Однак, це були рідкісні винятки, які потребували погодження на високому рівні.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, чому в СРСР споювали населення алкоголем. Магазини були забиті дешевим спиртним, а стимулу для того, щоб займатися саморозвитком і якось покращувати себе не було.