Щодо обмежень на існування альтернативних поглядів у державі (Лана Зеркаль)
Проблема тиску на неугодних, яку підняли Sevgil Hayretdın Qızı Musaieva та "Українська правда", стосується не тільки преси.
На жаль, тиск і вимога ігнорувати альтернативні погляди стають звичними для офісу президента — це не просто недолік, а особливість його роботи. Аналогічно, тиснуть на громадські ініціативи та організації, яких вважають нелояльними. Особливо на тих, хто сміливо висловлює свої думки щодо існуючих проблем.
Технологія має подібності, і справа не лише в забороні участі в марафоні. Інструменти досить різноманітні і, в цілому, не надто оригінальні.
Неугодних експертів позбавляють майданчиків для обговорення. Їх не допускають на експертні форуми, погрожуючи організаторам тим, що "якщо вони будуть представлені -- нікого з уряду не буде".
Представникам міністерств та дипломатам категорично заборонено брати участь у заходах, що організовуються "нелояльними громадськими організаціями".
Наступними кроками є зусилля по дискредитації репутації — від поширення чуток у телеграм-каналах та через "спікерів" до розповсюдження відвертих неправд серед донорів і міжнародних союзників.
Ця тенденція має настільки глибоке коріння, що серед громадських активістів вже спостерігається чітке розмежування на "прибічників" та "інших".
Я справді вдячна Севгіль за те, що вона почала хвилю обговорення проблеми. Це перший необхідний крок для того, щоб зупинити спроби заборони на існування альтернативної думки в країні.
