Мирні угоди замість тріумфу?: чому завершення війни в Україні вже близько.
Перспективи щодо можливого завершення війни в найближчій перспективі виглядають досить невизначеними.
Швидке завершення війни в Україні вже близько. Хоча влада демонструє своїм міжнародним партнерам "план досягнення перемоги", українці мають лише загальне уявлення про його деталі. Проте, основна ідея зрозуміла - це відновлення кордонів 1991 року. Тим часом, на фронті ситуація залишається напруженою, а в парламенті активізувалися обговорення щодо зниження віку призову на військову службу. Цю інформацію передає ТСН, посилаючись на Контракти.UA.
Що слід очікувати щодо подальшого розвитку війни, які перспективи "плану перемоги" та чи вдасться Україні зберегти підтримку США — дізнайтеся на ТСН.ua.
Україна збирається примусити Росію до миру і це - одне із завдань "плану перемоги", яке озвучував особисто президент Володимир Зеленський. Деталі про те, як саме це планується реалізувати - наразі не відомі. Водночас на Заході та в українських експертних колах лунає скепсис "щодо плану перемоги". Зокрема, критики називають його нереалістичним та попереджають про загрозу від потенційного перемир'я. На тлі цього бойові дії не припиняються, а у владі заявляють про необхідність посилення мобілізації. Далі - про все по порядку.
Суть "плану тріумфу" Зеленського
Перед своїм візитом до США Зеленський записав відеозвернення, в якому загально описав свій "план перемоги". Він передбачає зброю для захисту незалежності та людей, дипломатію для консолідації партнерів і примусу Росії до миру, справедливість для того, щоб РФ відповідала за війну та відчувала її наслідки.
Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк зазначив, що "план досягнення перемоги" буде складатися з чотирьох основних елементів: змушення Росії до мирних переговорів шляхом дипломатичних і військових дій, а також включатиме політичні та економічні аспекти.
За інформацією видання The Times "план перемоги" складається з:
Ще одним елементом стратегії, яку озвучив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, стало запрошення України до НАТО.
Згідно з інформацією, наданою виданням Kyodo, "стратегія успіху" включає в себе вичерпний список військової підтримки та прохання про отримання дозволу на удари по цілям на території Росії за допомогою ракет великої дальності. Що стосується економічних ініціатив, у документі зазначено про залучення інвестицій від партнерів для розширення виробництв озброєнь в Україні, таких як дрони та ракети, а також про заклики до введення нових санкцій проти РФ.
Наприкінці вересня Єрмак запевнив, що "план перемоги" буде представлено українському суспільству, проте не в повному обсязі, оскільки деякі аспекти документа залишаються конфіденційними. На даний момент уряд не опублікував цей план в офіційних джерелах.
Що викликає сумніви щодо "плану перемоги": західна критика
У вересні агентство Bloomberg, посилаючись на двох анонімних західних офіційних осіб, повідомило, що "план перемоги" України навряд чи зможе призвести до істотних змін у війні з Росією. За словами джерел, в цьому плані немає жодних суттєвих новацій, і "він не зможе кардинально змінити ситуацію". Одне з джерел охарактеризувало план як "перелік бажаного" для України.
"Негативна оцінка стратегії акцентує на зростаючому відчутті песимізму серед країн-союзників, оскільки конфлікт триває вже третій рік. Крім того, союзники висловлюють занепокоєння щодо можливої втрати підтримки України, якщо Дональд Трамп знову займе президентське крісло після виборів, що відбудуться всього через шість тижнів", - повідомляє Bloomberg.
Своєю чергою видання Wall Street Journal інформувало - адміністрація президента США Джо Байдена занепокоєна тим, що "план перемоги" Зеленського не має всеосяжної стратегії. План має вигляд "перепакованого прохання" про більшу кількість зброї та скасування обмежень на застосування далекобійних ракет.
Ознайомлені з загальними деталями документа американські та європейські високопосадовці стверджують, що план не пропонує чіткого шляху до перемоги України, особливо з огляду на те, що російські війська "повільно, але неухильно просуваються на полі бою".
Старший науковий співробітник і директор американської державної програми Фонду Карнегі Крістофер Чіввіс у статті The Guardian назвав "план перемоги", який Зеленський представив Байдену, "черговою вимогою отримати більше зброї". Чіввіс навіть закликав американську адміністрацію обмежити підтримку України, якщо Київ не бажає йти на переговори.
"Справа України справедлива і її суверенітет треба зберегти, але, знову ж таки, Сполучені Штати не можуть бути втягнуті дюйм за дюймом у нескінченну війну - особливо в таку, яка несе реальні ядерні ризики. Зеленський не бажав робити суттєвих кроків до реалістичного припинення вогню. Натомість він тисне начебто в надії відвоювати всю втрачену територію України силою зброї", - йдеться у статті Чіввіса.
Проте 2 жовтня речник Державного департаменту США Метью Міллер повідомив, що в Сполучених Штатах відбулося оновлення "плану перемоги". Він зазначив, що цей документ включає "конструктивні заходи" як для України, так і для інших країн. Міллер не розкрив подробиць цього плану, оскільки українська сторона ще не зробила цього публічно.
Росія не планує обговорювати питання миру, тоді як Україна продовжить боротися.
Газета El País зазначила, що зовнішній тиск на Україні для ведення переговорів зростає, і країна може опинитися в ситуації, коли доведеться робити складні компроміси. Проте, для того щоб сісти за стіл переговорів, необхідно "щось, що змінить правила гри так, щоб Росія погодилася на мир", як підкреслив сам Зеленський. Вважалося, що українська операція в Курській області могла б виконати цю функцію, але результати виявилися не такими ефективними. Тому, щоб змусити змінити ситуацію, Київ пропонує продемонструвати силу: звертається до партнерів з проханням надати дозвіл на удари по території Росії з використанням далекобійних західних ракет, забезпечити стабільні постачання зброї та фінансову підтримку, а також підтримати вступ України до НАТО.
Проте Росія зовсім не має наміру вести переговори з Україною щодо миру. Цю позицію не раз підкреслював український журналіст і публіцист Віталій Портников. У одній з своїх статей для "Крим.реалії" він зазначив:
Хоча в Україні та на Заході все більше обговорюють перспективи перемовин, Кремль, здається, не проявляє жодного інтересу до справжніх мирних переговорів. Натомість, їхні дії свідчать про намір лише обговорювати питання капітуляції України. Я не бачу підстав для оптимізму щодо того, що російська та українська делегації найближчим часом зустрінуться за столом для переговорів, які б стосувалися справедливого миру.
Мир замість тріумфу.
Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак охарактеризував "план перемоги" Володимира як нереалістичний, оскільки на сьогодні залишається незрозумілим, яким чином можна відновити кордони 1991 року та змусити Росію погодитися на переговори.
"Щодо плану Зеленського, здається, вже немає сумнівів, що він нереальний. Тому що ми не бачимо, як можна повернути кордони 91-го року. Зараз, у ці місяці. Тобто йдеться про те, щоб зробити радикальну зміну, щоб повернути кордони 91-го року. Я не кажу, що ми від цього повинні відмовлятися. Це - дальша перспектива, яка може тривати рік-два-три-п'ять-десять. Але ми розуміємо, що для України це критичний час, бо Росія має більше ресурсів і вона буде вести війну на виснаження далі. І тоді ціна перемоги буде дуже висока. Треба мати якийсь реальний план. Реальний план перемоги", - пояснив Грицак.
Він також зазначив, що не бачить зараз, як можна примусити сісти Росію за стіл перемовин, про що заявляв Зеленський у межах свого плану. Це також має нереальний, вигляд, "тому що час працює на Путіна зараз".
Історик наводить уявлення про те, як може виглядати можливе перемир'я у сучасній війні:
В найкращому сценарії, ми можемо спостерігати щось на кшталт "Мінська-3" або "Мінська-4". Це призведе до тимчасового припинення вогню та замороження конфлікту. Всім зрозуміло, що це не буде справжнім миром, а лише перемир'ям. У цьому контексті стратегія повинна полягати в тому, що Україна повинна готуватися до нових викликів, або ж вжити заходів, аби Путін більше не мав бажання, а скоріше можливості, вести війну проти України.
Водночас, згідно з інформацією від Bloomberg, основна мета Путіна в конфлікті залишається без змін: Україна має стати підконтрольною Росії. Хоча він періодично демонструє інтерес до переговорів, його справжні наміри видає висунута вимога – відмова України від чотирьох областей, Криму та від інтеграції в НАТО. Тим часом, вся економіка Росії була перепрофільована для забезпечення військових дій.
Небезпеки, що можуть виникнути під час перемир'я.
Автори публікації також вказують, що яким би бажаним не було припинення вогню, воно спричинило б величезні ризики для України.
"По-перше, затишшя на фронті надасть російським військам можливість замінити приблизно 30 000 солдатів, яких вони щомісяця втрачають, організувати нові мобілізаційні заходи, виправити оперативні недоліки та поповнити запаси зброї. Путін, ймовірно, скористається таким перемир'ям для планування нових атак, як це вже було неодноразово в минулому, зокрема після свого попереднього вторгнення в Україну в 2014 році. Цей ризик посилюється тим, що пауза може поставити під загрозу міжнародну підтримку України, ускладнюючи її здатність протистояти відновленій Росії", - зазначається в статті.
Автори звернули увагу, що Путін давно робить ставку на те, що Захід втомиться підтримувати Україну, що населення РФ залишиться пасивним, а армія фінансуватиметься достатньо добре для продовження бойових дій. Помилкове припинення вогню може збільшити ймовірність того, що всі ці ставки окупляться. В такому разі Україну та Захід опиняться у гіршому становищі, коли бойові дії відновляться.
Швидка допомога від Сполучених Штатів
У той час як Зеленський у своєму "плані успіху" сподівається на військову та фінансову підтримку з боку Заходу, ймовірна допомога з США - ключового союзника України - виглядає досить невизначено.
На носі - американські президентські вибори. Кандидатка від демократів Камала Гарріс заявляла, що в разі своєї перемоги продовжуватиме підтримувати Україну і докладатиме зусиль для її перемоги у війні. Гарріс наголошувала, що США повинні співпрацювати з союзниками та партнерами, захищати демократичні цінності та протистояти агресорам. Своєю чергою кандидат від республіканців Дональд Трамп неодноразово запевняв, що в разі перемоги на виборах припинить війну ще до свого вступу на посаду, нічого не кажучи про необхідність перемоги України. А під час одного зі своїх виступів Трамп узагалі заявив, що Україна повинна "поступитися територіями", щоб "заспокоїти Москву та уникнути конфлікту". Політик дорікнув Зеленському, що той начебто не хоче йти на поступки.
Щоправда після нещодавньої зустрічі з Зеленським, коли той побував у США, Трамп раптом заявив, що війну необхідно завершити шляхом "справедливої угоди". Зі свого боку президент України після зустрічі сказав, що Трамп запевнив його, що в разі перемоги на виборах продовжить підтримувати Київ у протистоянні російській агресії.
Варто зазначити, що Зеленський повернувся зі Сполучених Штатів без ухвали на застосування американської зброї для атак на території Росії. Більше того, він виявив "тривожні сигнали" з приводу зниження свого впливу на Захід, як зазначає видання The Sunday Times. У статті підкреслюється, що адміністрація Байдена стурбована відсутністю комплексної стратегії у "плані перемоги", а також існують застереження з боку розвідки, що надання дозволу на удари вглиб Росії може спровокувати "рішучі дії у відповідь" з боку Кремля.
У статті The New York Times зазначається, що вплив Зеленського на Захід поступово зменшується. У зв'язку з цим, після завершення наданої військової допомоги, майбутнє України в значній мірі залежатиме від готовності Конгресу продовжувати фінансування військових ресурсів.
Незважаючи на те, що президент США Джо Байден запевнив Володимира Зеленського у постійній підтримці, "необхідній для здобуття перемоги в цій війні", визначення "перемоги" в західному контексті залишається невизначеним. Ідея "підтримувати Україну стільки, скільки потрібно" поступово втрачає популярність серед союзників Києва.
Кінець війни вже близько.
Поки українська влада не представила своє бачення "перемоги" народу, підтримка з боку США опинилася під загрозою, а на фронті продовжуються запеклі бої, майбутнє виглядає невизначеним. Тим часом, ознак швидкого завершення конфлікту не спостерігається. На цьому фоні з'явилася інформація про плани України мобілізувати ще 200 тисяч новобранців до кінця року, а також виникають ініціативи щодо зниження віку призову.
Видання The Times повідомило про плани України мобілізувати ще 200 тисяч військовослужбовців до кінця 2024 року. Однак, за їхніми оцінками, реалізувати ці наміри, ймовірно, буде складно. Наприклад, в одному з територіальних центрів комплектування в Одесі вказали, що військкомати не справляються з поставленими завданнями щодо мобілізації: з повістками приходить лише невелика кількість чоловіків, більшість з яких мають медичні протипоказання для служби. Крім того, один із співробітників ТЦК звернув увагу журналістів на проблему корупції, зазначивши, що деякі колеги брали хабарі, які сягали тисяч доларів, щоб оформити підроблені документи для звільнення від військової служби.
Секретар Комітету Верховної Ради, що займається питаннями національної безпеки, оборони та розвідки, Роман Костенко нещодавно висловив думку про те, що в Україні спостерігається зниження темпів мобілізації. Він також підтримав ідею зменшення мобілізаційного віку до 20 років. Народний депутат зазначив, що в даний момент щодо цього питання тривають активні обговорення.
"У нас є брак молоді, особливо такої, як ця. Чую різні думки, що ми можемо втратити ціле покоління, адже багато з них можуть піти на фронт. Якщо ж вони не прагнуть йти на війну, це свідчить про те, що вони вже втратили зв’язок із Батьківщиною. Ми виростили людей, які не бажають боронити свою країну", - підкреслив Костенко.
Отже, ситуація з війною в Україні залишається складною та непередбачуваною, з численними питаннями, зокрема щодо підтримки з боку Заходу та можливостей мобілізації. Наразі не очікується швидкої перемоги, і Україні можуть загрожувати тривалі конфлікти, які вимагатимуть великих ресурсів і стійкості.
