Низькі доходи — це лише одна зі складових проблеми. The Economist роз'яснив, чому в найбільш розвинених країнах Європи спостерігається нестача вчителів.

У найбільш розвинених державах Європи не вистачає молодих педагогів, які все частіше віддають перевагу більш гнучким кар'єрним варіантам, скаржаться на низькі зарплати та складнощі інклюзивного викладання. Наприклад, в Естонії кожен третій новий вчитель залишає професію протягом трьох років, а приблизно половина йде протягом п'яти років.

У 2023 році Національна торгова палата висловила занепокоєння, що протягом останнього десятиліття країна змогла підготувати всього 13 вчителів фізики. Цю інформацію оприлюднило видання The Economist.

Як зазначається, нещодавнє дослідження в Європі дійшло висновку, що 38 із 43 систем освіти повідомляють про проблеми з кадрами того чи іншого роду.

Проблеми з набором і утриманням педагогічного складу не призводять до того, що учні залишаються без освіти. Однак навчальні заклади змушені вносити зміни, які негативно впливають на освітній процес. За даними журналістів, приблизно 20% класів в Естонії ведуть особи, які не мають повної педагогічної підготовки, що є вдвічі більше, ніж у 2014 році. Серед молодих педагогів до 30 років близько половини отримали дипломи у 2022 році, що менше, ніж дві третини у 2012 році.

У Німеччині брак кадрів змушує деякі початкові школи скорочувати час, який вони приділяють таким предметам, як англійська мова та музика, каже Рафаела Порш з Університету Отто фон Геріке в Магдебурзі. В Англії школи, які мають кадрові проблеми, просять директорів і заступників проводити більше часу в класах, що підриває якість управління школами.

Найрозвиненішим європейським країнам не вистачає вчителів, які викладають природничі науки, математику, інформатику. А ці дисципліни, зі свого боку, формують саме ті навички, на які уряди розраховують для підтримки конкурентоспроможності своїх економік.

"Більш гостро проблеми відчуваються в сільських і міських школах, де навчаються багато учнів з неблагополучних сімей. А оскільки в жорстких умовах ринку хороші вчителі можуть вибирати кращі місця роботи - більшість воліє комфортну роботу в передмісті", - йдеться у матеріалі.

Ці проблеми мають кілька ключових причин. По-перше, це незадовільні зарплати. Згідно з даними ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), в розвинених країнах вчителі отримують приблизно на 10% менше, ніж середньостатистичні особи з вищою освітою. У багатьох регіонах ця різниця продовжує зростати. Наприклад, у Великій Британії зарплата педагогів у 2022 році була на 12% нижчою, ніж у 2010 році. У США реальні доходи вчителів зменшилися приблизно на 6% за той же період, і вони отримують на 26% менше, ніж спеціалісти з аналогічним рівнем освіти.

Проте це лише один з аспектів проблеми. Вчителі, опитані в Таллінні, малюють картину професії, яка стає все більш вимогливою і приносить нові виклики. У країні активно працюють над тим, щоб діти з особливими освітніми потребами могли навчатися в загальноосвітніх класах, але педагоги зазначають, що їм бракує належної підготовки для ефективної реалізації інклюзивного навчання.

Також батьки все частіше вступають у суперечки з адміністрацією, тоді як учні охоче приймають середні оцінки, як підкреслив один із педагогів. Інший вчитель додав, що учням, які проводять час за гаджетами під час перерв, важко зосередитися після повернення до навчального процесу.

Тривогу викликає також те, що професія викладача може продовжити втрачати свою привабливість. Наслідки пандемії COVID-19 ще більше ускладнили ситуацію в освіті. Вчителі вже давно пристосувалися до жорсткого графіка, який не передбачає гнучкості.

"Фундаментальні реформи, ймовірно, принесли б багато користі, але їх набагато складніше впровадити. Почасти через те, що вони йдуть урозріз із десятиліттями сформованими уявленнями про наповнюваність класів і стиль викладання. Кількість учнів у класах у багатих країнах, зазвичай, не зменшилася з часом. Америка - яскравий тому приклад: у розрахунку на одного учня у 2020 році у школах працювало майже вдвічі більше дорослих, ніж у 1970-х (і рекрутинг персоналу продовжувався під час пандемії)", - пишуть автори.

Як повідомляв OBOZ.UA, вчитель із Києва Руслан Циганков сказав, що через низькі зарплати молоді педагоги не хочуть йти працювати у школи. Вони не мають грошової мотивації, і ця проблема виникла задовго до початку війни в Україні.

Related posts