В яких областях та секторах слід очікувати активізації супротивника після подій у Вугледарі?

Виділяються два ключові вектори потенційних дій супротивника.

Безсумнівно, після захоплення міста Вугледар, російське командування на Курахівсько-Времіївському напрямку прагнутиме продовжити свій успіх і досягти лінії Курахове - Богоявленка.

Проте, спроба — це лише перший крок, а не остаточний результат.

Які ресурси та методи можуть бути використані для реалізації цього завдання, і в яких областях та секторах слід очікувати активізації противника?

Скоріш за все, противнику перед черговим етапом наступу потрібно буде провести певне перегрупування своїх сил і засобів. І в першу чергу - у флангових районах вказаного напрямку.

Отже, на Курахівському напрямку, де розгорнуті війська 8-ї загальновійськової армії угрупування "Юг", а також частини угрупування "Центр", зокрема 90-а танкова дивізія та елементи 2-ї загальновійськової армії, відбуваються активні бойові дії. Аналогічні події спостерігаються і на напрямках Вугледар - Богоявленка, Пречистівка - Новоукраїнка, а також у районі села Водяне, де діють підрозділи 68-го армійського корпусу та частини правого флангу угрупування "Восток", переважно з 29-ї та 36-ї загальновійськових армій противника.

Якщо розглядати у порядку пріоритетності подальші МОЖЛИВІ дії противника, то очевидно, що Курахівський напрямок для нього буде головним. Адже, з точки зору наслідків, МОЖЛИВЕ захоплення противником району с.Курахове - більш значне, ніж витіснення українських військ з території південніше та південно-східніше рубежу Єлизаветівка - Новоукраїнка.

По-перше, це стосується "логічного завершення" дій ворога на сусідніх флангах оперативного угруповання "Центр" і "Південь". Якщо противник вдасться захопити Курахове, це надасть йому хороші можливості для повної "зачистки" північного берега Курахівського водосховища на річці Вовча. В результаті, значна частина сил його угруповання "Центр" зможе бути перекинута для посилення натиску в головному напрямку - Покровському. По-друге, це ускладнить оборону ЗСУ на ділянці Катеринівка - Успенівка, включаючи район села Дальне, а також на рубежі Богоявленка - Новоукраїнка. У такому випадку ворог зможе атакувати з північного флангу нашої тактичної групи, що захищає ці напрямки, що, по суті, призведе до повторення ситуації, яка мала місце в районі Вугледара, де оборона "пала" через прориви на флангах, але в значно більших масштабах. Цю загрозу усвідомлюють як українське, так і російське командування, і обидві сторони намагаються вплинути на подальший розвиток подій у спосіб, який буде вигідний саме їм.

Про дії ЗСУ, зі зрозумілих причин, ми, звісно, нічого говорити не будемо, а ось "за противника" спробуємо.

Перше, що кидається у вічі, це зміна кількісного та якісного складу того угрупування сил і засобів, яке противник залучав раніше та залучає на даний момент для проведення умовної, так званої "Вугледарської операції".

Якщо обидві дивізії 8-ї Збройної сили України продовжують діяти на двох основних північних напрямках — 150-а мотострілецька дивізія безпосередньо в Кураховому, а 20-а мсд на маршруті Новомихайлівка - Катеринівка, то в зоні відповідальності 68-го армійського корпусу, ймовірно, відбулися певні зміни, зумовлені специфікою та результатами бойових дій в районі міста Вугледар.

Ймовірно, підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 403-го мсп цього корпусу, а також тактичної групи 18-ї кулад понесли, скажімо так, значні втрати у цих боях.

Згадаємо недавні події.

Оборонні позиції Збройних Сил України в місті Вугледар та його околицях утримувалися до моменту, коли ворог зміг прорватися на двох флангах: західному, між Павлівкою та Пречистівкою, де було форсовано річку Кашлагач, і північному, в районі села Водяне, де були захоплені обидві "Південнодонбаські шахти" №1 та №3, а також відбулося просування за дорогами Вугледар - Мар’їнка. З цього моменту, фактично, доля міста Вугледар була вирішена. Проте до цього часу всі спроби ворога атакувати безпосередньо Вугледар або в його близькому оточенні завершувалися практично безуспішно.

Логічно, що після своїх проривів на флангах командування противника, згідно з усіма нормами та канонами класичного військового мистецтва, почало "нарощувати зусилля" на ділянці свого успіху, аби його максимально розвинути.

Це сталося завдяки діям військових підрозділів загальновійськових армій, що входять до складу УВ "Восток", а саме 36-ї окремої мотострілецької бригади (29-а ЗВА), 37-ї окремої мотострілецької бригади (36-а ЗВА) та 57-ї окремої мотострілецької бригади (5-а ЗВА). Саме ці сили противника активно зміцнювали свої позиції в цьому секторі, що призвело до відступу підрозділів ЗСУ з території міста Вугледар, при цьому поступово звужуючи фланги 72-ї окремої механізованої бригади, яка здійснювала оборону з заходу та північного сходу.

У цьому контексті, батальйон 123-ї окремої бригади територіальної оборони, який масово вирушив у зону СЗЧ, навряд чи зміг би суттєво змінити ситуацію, якщо б зайняв позиції в секторі 72-ї омбр. Можливо, це лише затримало б падіння Вугледара. Проте, безумовно, це дало б змогу зменшити втрати ЗСУ на цій ділянці та організувати більш упорядковане відведення виснажених підрозділів української 72-ї омбр і її союзників, які зазнали серйозних втрат у попередніх боях.

Але у контексті ПОДАЛЬШИХ можливих дій противника поява на цих ділянках підрозділів його вищезазначених бригад також є достатньо показовим "симптомом". По суті, противник цим не тільки підсилив свою наступаючу тактичну групу, але й певним чином "компенсував" достатньо значні втрати, понесені ним у попередніх боях у районі м.Вугледар, у першу чергу - у сенсі його минулих невдалих спроб наступати на Вугледар з півдня та сходу силами саме 39-ї омсбр 68-го АК та окремих підрозділів 36-ї омсбр чи бригад МП тихоокеанського флоту. Адже приблизно місяць тому стало очевидно, що вже виключно власними силами УВ "Юг" і його 8-ї ЗВА, зокрема, навіть із "доданим" раніше 68-м АК та усіма їх резервами не може "встигнути" ОДНОЧАСНО й на півночі (у бік Курахове) й на півдні (в районі Вугледара).

Кілька тижнів тому, або, можливо, навіть раніше, я зазначав, що початок атак ворога "через р.Кашлагач" на захід від Вугледара може сигналізувати про старт його наступу безпосередньо на оборонні позиції в самому місті.

Завершуючи "аргументуючу" частину нашого огляду, слід звернути увагу на сили та ресурси супротивника, які він утримує в своєму оперативному резерві на двох основних напрямках у цій зоні — Курахівському та Времіївському, а саме, в складі УВ "Юг" та УВ "Восток".

1. У напрямку Курахового ворог має в оперативному резерві:

► Військовий стрілецький полк (можливо, це 95-й сп, який колись належав до складу 5-ї окремої мотострілецької бригади 51-ї Збройних сил України).

► Окремий танковий батальйон, ймовірно, 428-й, що належить до 20-ї механізованої дивізії 8-ї Збройних сил України.

► Й десь до 3-х резервних батальйонів (я би їх назвав "накопичувачів" для формування штурмових підрозділів) зі складу 51-ї ЗВА та 68-го АК.

Загалом, це приблизно до 2,1-2,2 тисячі в\сл, трохи більше 30-ти танків, ББМ взагалі - менше 20-ти одиниць, артсистем - 30-35 одиниць.

2. В районі Времіївського напрямку, зокрема в зоні Вугледара, супротивник володіє оперативним резервом:

► Один з підрозділів, відомий як "полк оперативного призначення", входить до складу 116-ї окремої "бригади" (фактично - дивізії каральних сил) оперативного призначення федеральної служби військ національної гвардії (фсвнг) "росгвардия". Раніше я згадував про цю бригаду, яка була утворена спеціально для виконання завдань на окупованих територіях українського Донбасу. Насправді, це мотострілецький полк, ймовірно, 902-й.

► Ще один мотострілецький полк - територіальних військ (ТрВ), очевидно, в якості оперативного резерву противник тримає в тилах десь ближче до кордону. Це або 1433-й, або 1437-й мсп.

► 3 резервних батальйони, відповідно 5-ї ЗВА, 29-ї та 36-ї ЗВА + окремий резервний мсп всього УВ "Восток" ("в миру" - "Восточный военный округ"\ВВО), ймовірно - 1440-й мсп.

► І ще два мотострілецькі батальйони (мсб), які, ймовірно, "відновлюються" безпосередньо в оперативному тилу УВ "Восток", мають місцезнаходження десь на напрямках Маріуполя або Бердянська.

В цілому, це близько 7,5 - 7,6 тисяч одиниць "тушок", з 10-15 танками, 86-88 бойовими броньованими машинами та трохи більше 50 артилерійських систем калібром від 100 мм.

Після захоплення Вугледара виразно виявляються два ключові напрямки потенційних дій противника. Обидва ці напрямки можна віднести до категорії "флангових зон":

► Максимільянівка - Курахове + Костянтинівка - Катеринівка (із довіском Побєда - Дальне).

► Вугледар - Максимівка (з довіскою через Пречистівку - Новоукраїнку та Водяне - Богоявленку).

Хоча з боку може здаватися, що противник зосередив свої ресурси та сили в основному на другій, Вугледарській ділянці (де функціонують підрозділи УВ "Восток"), я вважаю, що найближчим часом варто очікувати посилення атакуючих дій противника на Курахівському напрямку, зокрема в зоні відповідальності 8-ї ЗВА та трохи на південь від неї.

Основна причина полягає в наступі сусіднього УВ "Центр" у напрямку Покровська, зокрема його 2-ї та 41-ї ЗВА. Цей підрозділ, безсумнівно, терміново потребує додаткових ресурсів, але наразі ці сили застрягли в зоні Селідово та на Курахівському напрямку.

8-а ЗВА, що входить до складу УВ "Юг", здатна вирішити цю задачу шляхом активізації власного наступу на Курахове. Це дозволить звільнити додаткові ресурси та сили для УВ "Центр", що сприятиме продовженню та розширенню його наступальних дій на Покровськ.